ГРУША — Pyrus L. — рід листопадних дерев родини розових (Rosaсeae). На території СНД росте 35 видів груш. Найпоширенішими є 5 видів: Г. верболиста — Pyrus salicifolia Pall.; Г. Гроссеймана — P. grossheimii Fed.; Г. лохолиста — P. eleagnifolia Pall.; Г. звичайна — P. communis L.; Г. уссурійська — P. ussuriensis Maхim.
Г. звичайна — дерево 20–30 м завв. Стовбур і гілки у молодих рослин вкриті гладенькою темно-сірою, світло-коричневою або світло-червоною корою, яка з віком стає багатошаровою, з глибокими численними подовжніми і поперечними тріщинами, а іноді відділяється у вигляді великих, відвернутих назовні шматків; деревина біла, швидко окиснюється на повітрі, набуваючи буруватого відтінку; однорічні пагони голі або опушені. Листкові бруньки невеликі, голі, конічної, тупоконічної або яйцевидної форми, генеративні — крупні, зосереджені на укорочених гілках, іноді на однорічних пагонах. Листки чергові, яйцеподібної або округлої форми із загостреною чи тупою верхівкою; на початку вегетації опушені, пізніше голі, іноді опушені з нижнього боку; край цільний; черешок різної довжини і товщини, голий або опушений; прилистків два, шилоподібної або мечоподібної форми. Суцвіття — щиток, що складається з 4–19 квіток, які розташовуються на коротких квітконіжках. Квітки двостатеві, правильні, поодинокі або зібрані в групи, по 3–4 на одній квітконіжці і складаються з чашечки, віночка, тичинок, стовпчиків і маточки; квітконіжки різної довжини, опушені, іноді голі; чашечка п’ятилопатева, чашолистки трикутні; віночок п’ятипелюстковий; пелюстки білі або з рожевим відтінком (у пуп’янках), округлі, обернено-яйцеподібні або овальні, з цільними або зубчастими краями, прямі або увігнуті, звужені до основи; тичинок — 15–30, які розташовані в три концентричні ряди; тичинкові нитки білі, тонкі, шилоподібні, голі; пильовики червоно-фіолетового або рожевого кольору, двогніздні, відкриваються двома подовжніми тріщинами; пилкові зерна овальні або округлі, з гладенькою поверхнею і трьома порами. Плід — несправжня кістянка, яка розрослася квітколожем і злилася з навколоплодником, грушоподібної, обернено-яйцеподібної або округлої форми, 3–4 см завд., 1,5–2 см завш., зелений, іноді червонуватий, жовтий або зеленкувато-жовтий, неіржавлений або з іржавими плямами, з численними світлими крапочками, твердий; м’якоть біла або кремово-біла, соковита, кисло-солодка, терпка, з великою кількістю кам’янистих клітин; стінки насінних камер м’які, перетинкові або пергаментоподібні; насіння округле, овальне, звужується до основи, темно-коричневого або коричнево-червоного кольору. Цвіте з другої половини квітня до початку травня. Плоди дозрівають у вересні–жовтні. Росте майже по всій території України, на узліссях, у листяних, іноді хвойних лісах і чагарниках кущів, на глибоких ґрунтах, часто утворює майже чисті насадження. У різних районах СНД культивуються сотні літніх, осінніх, зимових сортів. Рослина неофіцинальна.
Основними БАР плодів Г. звичайної є цукри (6,1–9,2%), серед яких переважають манози: глюкоза (1,8%), фруктоза (5,2%), сахароза (2%), сорбіт (2%); полісахариди: геміцелюлоза (0,2%), клітковина (0,6%), крохмаль (0,5%), пектин (3,5–4%); амінокислоти (аргінін, тирозин, лізин і гістидин); білок (0,4%); органічні кислоти (0,3%): лимонна (0,2%), щавлева (0,01%) і яблучна (0,3%); фенольні сполуки (3,3%): прості феноли — гідрохінон та його глікозид арбутин (6 мгк%); гідроксикоричні кислоти (хлорогенова, хінна, кавова, комарова); флавоноїди — антоціани (3-галактозид ціанідину), катехіни, флавоноли; дубильні речовини (0,15–0,29%); вітаміни, мг/100 г: каротин — до 0,07, вітамін Е — 0,41–0,05, вітамін В1 — 0,02–0,04, вітамін В2 — 0,01–0,02, вітамін В3 — 0,03–0,05, вітамін В6 — 0,15–5,0, вітамін В9 — 0,02–2,9, вітамін РР — 0,1–1,2, вітамін С — 0,4–13, вітамін Н — 0,05–0,1; макро- та мікроелементи, мг%: Al — 1,0, Si — 5–10, Na — 14, K — 155, Ca — >20, Mg — 0,6–1,2, Sr — <0,01, Fe — 2, Ni — 0,0001, Mo — 0,0002, Ba — 0,01, Ti — 0,001-0,002, Zr — 0,001, Cr — 0,02, I — до 20. БАР листків Г. звичайної представлені амінокислотами,%: глутамінова — 2,47, гліцин — 0,31, пролін — 0,59, аспарагінова — 0,62, серин — 0,43, аланін — 0,76, лізин — 0,40, лейцин — 1,06, валін — 0,62, треонін — 0,30, аргінін — 0,73, ізолейцин — 0,16, гістидин — 0,15, метіонін — 0,42, тирозин — 0,35, фенілаланін — 0,48; білком (9,82%); макро- і мікроелементами, мг/100 г: K — 2800, Cu — 0,5, Ag — 0,01, Mg — 580, Ca — 820, Zn — 1,2, Sr — 0,2, Cd — 0,02, B — 1, Al — 96, Sn — 0,1, Pb — 0,28, P — 160, V — 0,2, As — <0,02, Bi — <0,02, Cr — 0,2, Mo — 0,2, Mn — 9, Fe — 190, Ni — 0,5; полісахаридами (10,01%); пектиновими речовинами (16,01%); органічними кислотами (0,23%); аскорбіновою кислотою (0,03%); простими фенолами (гідрохінон, арбутин (1,89%), ацетиларбутин, 6-ацетиларбутин (пірозид) (1,5–5%), 2-ацетиларбутин (ізопірозид), кофеїларбутин, кофеїлколеріанін); гідроксикоричними кислотами (1,54%): хінною, n-кумаровою, кавовою, хлорогеновою, ізохлорогеновою і неохлорогеновою; кумаринами (умбеліферон, ескулетин, скополетин); флавоноїдами (2,51%): (+)-катехін, (–)-епікатехін, апігенін, космосіїн, лютеолін, цинарозид, кемпферол, астрагалін, кверцетин, гіперозид, кверцитрин, ізокверцитрин, авікулярин, рутин, ізорамнетин, мірицетин; дубильними речовинами (7,87%) (галова і елагова кислоти та їх похідні); ізопреноїдами: урсолова кислота, β-ситостерин, каротиноїди (3,2%); хлорофілами (5,39%); жирними кислотами,%: міристинова — 0,91, пальмітинова — 15,59, стеаринова — 3,67, олеїнова 5,65, лінолева — 5,70, ліноленова — 26,80, арахісова — 9,84, бегенова — 10,71, ерукова — 5,90, лігноцеринова — 8,60, ацетерукова — 2,21. У насінні Г. звичайної вміст жирної олії становить від 12 до 20%. У корі Г. звичайної виявлені тритерпенові сполуки, які представлені фриделіном (0,5%), епіфриделіном (01%), помоловою кислотою (до 2,18%), і стероїдні сполуки — β-ситостерин (0,04%), дубильні речовини (4–7%).
У нар. медицині плоди Г. звичайної застосовуються при різних запальних процесах, особливо при запаленні сечостатевої системи, завдяки вмісту глікозиду арбутину. Високий вміст калію зумовлює сечогінну дію Г. звичайної. Сечогінну дію виявляє грушевий сік і відвар зі свіжих і сухих плодів, тому їх застосовують при сечокам’яній хворобі, запальних процесах сечовивідних шляхів. Крім того, вони мають антибактеріальну дію, що сприяє проясненню інфікованої сечі, а також виведенню шлаків з організму. У Г. звичайній містяться органічні кислоти, які з хлоридною кислотою шлунка підкислюють їжу, що міститься в шлунку, і тим самим утворюють несприятливе середовище для патогенних бактерій. Пектинові й дубильні речовини, які містяться у Г. звичайній у великій кількості, пригнічують розмноження патогенних мікроорганізмів. Плоди Г. звичайної тисячоліттями застосовувалися в нар. медицині для лікування простатиту. Крім того, вони виявляють тонізуючу дію, знімають напруження, покращують настрій. Відвар плодів має в’яжучу дію (при шлункових розладах). Печені плоди допомагають при задусі. Вівсяний відвар із сушеними плодами дають дітям при діареї. Екстракт із листя виявляє виражену сечогінну, протизапальну та протимікробну дію. Широко застосовують плоди груші в дієтичному харчуванні, особливо хворих на цукровий діабет. Проте слід пам’ятати, що плоди Г. звичайну не можна вживати на порожній шлунок і запивати водою. Г. рекомендується їсти лише через 30 хв після їди, не слід вживати м’яса після Г. Сік недостиглих плодів і листя Г. звичайної пригнічує стафілокок, кишкову і дизентерійну палички. Із плодів одержують повидло, желе, квас, соки, оцет; з підсмаженого насіння готують напій, який нагадує за смаком каву. Г. звичайна — чудовий медонос. Рожева або червонувато-бура, досить тверда деревина Г. звичайної добре полірується і мало розтріскується під час сушіння, тому вона застосовується для виготовлення музичних інструментів і технічних виробів.
Літ: Вивчення антимікробної та сечогінної дії екстракту із листя груші звичайної / Л.В. Яковлєва, В.С. Кисличенко, А.О. Самохін та ін. // Вісн. фармації. — 2004. — №1(27); Лікарські рослини / За ред. М. Гродзінського. — К., 1991; Растительные ресурсы России и сопредельных государств: Часть І — Семейства Lycopodiaceae–Ephedraceae, часть ІІ — Дополнение к 1–7-му томам. — СПб., 1996; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Hydrangeaceae-Haloragaceae. — Л., 1987.